Як підготувати дитину до дитячого садка

Якщо батьки твердо вирішили, що малюка час віддати на виховання до дошкільного закладу, постає проблема як це зробити «безболісно» для всіх членів родини.

У нашому дошкільному навчальному закладі передбачена бесіда-консультація з батьками при подачі ними заяви на чергу в дитсадок. Ми розповідаємо батькам, що таке адаптація, коли краще привести дитину для першого знайомства з дитсадком, на який період часу, як розповісти дитині про дитсадок. Адже діти, як до речі і дорослі, завжди відчувають почуття страху перед невідомим, перед чужими людьми, новими ситуаціями. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до надмірного збудження, плаксивості, зменшуються захисні сили дитячого організму.

Адаптація – це пристосування організму до нових обставин. Дошкільний заклад і є новими обставинами для дитини,ще невідомим їй простором, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

Дуже важко звикають до дошкільного закладу єдині в сім’ї діти, якими дуже опікуються батьки, які дуже залежні від мами, які звикли до постійної уваги, які невпевнені в собі. Для емоційно нерозвинутих дітей адаптація, навпаки, відбувається легше – у них нема сформованої прихильності до матері. Що більше розвинений емоційний зв’язок з мамою, тим важче відбуватиметься адаптація. Фактором, який ускладнює процес адаптації, можуть бути і конфлікти в сім’ї, не спілкування батьків. Діти з таких сімей ведуть себе невпевнено, хвилюються, нерішучі.

Щоб легше дитина звикала до дитсадка, ми рекомендуємо спочатку її привести для ознайомлення з вихователем, з дітьми, з кімнатою, з іграшками. Далі декілька днів треба приводити дитину, поступово збільшуючи час її перебування в дитсадку.

Саме ви, батьки, маєте пам’ятати і знати, що від сформованості навичок адаптованої поведінки та самообслуговування залежить успішність перебування дитини в дитсадку. Дитині легше буде адаптуватися в колективі, якщо вона знатиме імена дітей, вихователів. Велике значення мають розповіді батьків про дитячий садок. Не можна залякувати дитину тим, що в садочку заставляють їсти, а ще – спати і т.д. Поступово, ще до вступу до дошкільного закладу, маля варто привчати до водних процедур, самостійного прийняття їжі, засинання тощо.

Батьки мають знати, що перед вступом до дитсадка, обов’язково мають зробити дитині всі необхідні щеплення. Краще їх зробити заздалегідь, не пізніше, ніж за місяць до вступу дитини до дошкільного закладу.

Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.

Правильне харчування робить дітей розумнішими!!!

Правильне харчування робить дітей розумнішими. Такі висновки зробили дитячі дієтологи. Тож не варто шукати причини поганої успішності у природжених здібностях дітей, їх характері чи ліні. Ліпше загляньте у тарілку до малюка – що ви йому поклали?

Нещодавно британські вчені провели дослідження і виявили, що у діток, у меню яких багато жирної й солодкої їжі, рівень IQ – низький. А найвищий він у тих малюків, котрі їдять багато овочів і фруктів. При цьому найсильніший зв’язок між здоровим харчуванням та інтелектом спостерігається… ні, не у середній школі, а в трирічному віці! Тож лікарі ще раз наголошують: привчати дитину до корисної їжі слід змалечку.

Що на сніданок?

Часто буває, що батьки можуть прослідкувати лише за тим, що дитина їсть вранці. Якраз сніданок – чи не найважливіший з усіх прийомів їжі. Це запорука гарного настрою, бадьорості й високої розумової активності. Сніданок обов’язково має містити вуглеводи. А отже, готуйте каші, макарони з твердих сортів пшениці, вибирайте хліб з борошна грубого помелу. Не менш важливі у раціоні дитини білки – «будматеріал» для організму. Варіанти нескладних страв – це омлет, запіканка з сиру чи овочів, риба, відварена куряча груднинка. Словом, усе залежить від того, що до вподоби малюкові.

Кілька слів про режим

Змушувати сина чи доньку їсти, звісно, не варто. Якщо дитина кривиться від вранішньої каші, подумайте, чи не дуже швидко після підйому ви садите її за стіл? Сплануйте ранок так, щоб прокинувся не лише малюк, а й його організм.

Важливо також, аби харчування дитини було регулярним. Школярі, наприклад, мають їсти не менше 4 разів на день. Але останній прийом їжі не повинен бути пізніше, ніж за 2-3 години до сну.

Збираємо «тормозок»

Давати чи не давати їжу з собою? Це питання часто турбує батьків. Добре, якщо у школі є гарячі обіди і дитина охоче їх їсть. Однак, якщо замість каші й котлети малюк віддає перевагу шкідливим ласощам з буфету, домашня їжа – найліпша альтернатива. Бутерброди з сиру та цільнозернового хліба, питний йогурт, фрукти та пляшечка з компотом – цілком замінять повноцінний обід. Як перекус можна запропонувати фініки, курагу, горіхи.

«Розумні» елементи

Важливий компонент у раціоні школяра – залізо. Воно постачає до мозку кисень, захищає організм від негативних зовнішніх чинників. Найліпше засвоюється з м’яса та печінки. Також необхідний елемент – це йод. Використовуйте йодовану сіль, готуйте рибні страви 2-3 рази на тиждень. Адже, окрім йоду, у рибі є незамінні омега-3 жирні кислоти, які активізують роботу мозку.

Крім цього, особливу роль для розумового розвитку дитини мають вітаміни групи В. Вони є у м’ясі, хлібові з борошна грубого помелу, бобових, крупах, молочних продуктах, печінці, рибі, яйцях.

Шпаргалка для батьків

У меню школяра обов’язково повинні входити:

    • Жирна морська риба (у ідеалі – лосось).
    • Яйця.
    • Арахісове масло.
    • Цілісне зерно, що містить глюкозу і клітковину (випічка з невибіленого цілісного борошна).
    • Вівсянка – джерело вітамінів Е, В, цинку.
    • Полуниця, чорниця, вишні, малина, ожина і ін.
    • Боби.
    • Помідори, броколі, баклажани, гарбуз, морква, шпинат, болгарський перець, кукурудза.
    • Молоко і йогурт.
    • Нежирне м’ясо.

Активізуємо родину, заради мовлення дитини

Базова програма «Я у світі» націлює на гуманістично-особистісну орієнтацію всієї педагогічної діяльності. Педагоги нашого дошкільного навчального закладу тісно співпрацюють з родинами вихованців, націлюючи їх на розуміння запитів власної дитини, взаємоповаги та створення умов для розкриття творчого потенціалу дитячої особистості.

В культурних сім’ях минулого було у багато того, що здається незвичним у сучасних родинах: декламування віршів, музикування, читання вголос для всієї родини, домашні вистави з попереднім розучуванням ролей.

Як же навчати сучасну дитину мовленнєвих умінь, креативності, пізнавального розвитку?

На думку педагогів-фахівців слід навчати батьків створювати умови для доступного мовленнєвого розвитку дитини, щоб пізнавальна гра впліталась в повсякденне життя малюків, позбавляючи пресингу, примусовості.

Наші педагоги в дитсадку практикують такі форми роботи з батьками: бесіди, консультації, анкетування, тренінги, дні відкритих дверей, збори тощо.

Так, наприклад, на засіданні клубу «Батьківські університети» вихователі з батьками проводили «мозковий штурм»: Спілкування – це ... (вміння підтримувати розмову, взаєморозуміння, бажання спілкуватися, збагачення словникового запасу, вміння вислухати співрозмовника, вміння вести діалог).

«Мовленнєві конструкції» – обговорення з батьками їх ставлення до дитячих фантазій, вигадок; сприяння батьками розвитку у дітей креативного мислення вдома; підтримання (заперечення) ними дитячої творчості, обігрування вигаданих персонажів, складанні небилиць, казок.

Рідна мова як чинник психічного розвитку і становлення особистості дитини

Мова, як відомо, є не лише засобом спілкування. «Мова – феномен, рівний народові: його генезису, характеру, досвіду, долі, синтезу минулого, сучасного й майбутнього. Тому мову не просто вивчають (як фізику, географію, навіть історію), а вбирають у єство з молоком матері, повітрям, небом, піснею, думою й гімном, тріумфом і печаллю свого роду, етносу, нації, держави. Мова – міра індивідуальної й усенародної культури, їх родової сутності»

Оволодіння мовою і послугування нею в спілкуванні є одним із найголовніших досягнень онтогенезу дитини, переконливим свідченням залучення її до духовних і інтелектуальних надбань дорослих, зародження соціально-психологічних потреб. Ранній вік – це сенситивний період для опанування мови дорослих, рідної мови сімейно-родинного середовища. Формування мови є основою всього психічного розвитку дитини. Якщо з якихось причин (хвороба, обмежене спілкування та ін.) мовні можливості дитини не використовуються в достатній мірі, то подальший загальний рівень психічного розвитку починає гальмуватися. Хоча словниковий запас малюків дуже обмежений, а граматика не бездоганна, їхнє інтуїтивне розуміння мови та її структури разюча. Вони неухильно рухаються до досконалого володіння рідною мовою.

Вивчаючи рідну мову, діти ознайомлюються з фонематичною і семантичною її сторонами. Проте як саме діти до 5 років практично оволодівають граматикою рідної мови, вчені поки що не мають відповіді. «Мовний розвиток дитини не зводиться до одного лише наслідування і підкріплення за правильність відтворення мовлення дорослих. Воно залежить від складної взаємодії здібностей до оволодіння мовою, які проявляються в дитини, і різноманітним мовним середовищем».

Спілкуючись своєю рідною мовою, люди будуть поводитись скоріш так, як прийнято в культурі їхніх предків, і це також буде відповідати стереотипам представників іншої культури щодо цієї культури. «Мовний контекст у такому випадку послугував би передвісником змін як у поведінці, так і у властивостях особистості. Саме завдяки опанування рідної мови, в атмосфері неповторного інтимно-духовного спілкування з батьками, дитина розпочинає активно засвоювати і відтворювати соціальний досвід, культуру поведінки і особливості поглядів на світ. Якраз у родині дитина вперше усвідомлює і вибудовує власний «Я-образ», починає ідентифікувати себе як суб’єкта міжособистісних стосунків у сім’ї, опановує прийнятними нормами поведінки. Це може відбуватися і в умовах стихійного впливу різних життєвих обставин родини, однак визначальну основу закладає лише виховання, що здійснюється в сім'ї на підґрунті народної педагогіки. Саме народна педагогіка найповніше відображає особливості народного буття та світогляду, весь різнобарвний спектр етнічної ментальності. Запорука національного самоусвідомлення – саме в родині.